ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА МІСЬКА ГРОМАДСЬКА

ОРГАНІЗАЦІЯ «КІННО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ «БУЛАТ»

28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Першотравнева, буд. № 33.

РОЗВИТОК КІННОГО СПОРТУ НА ОЛЕКСАНДРІЙЩИНІ

У 2008 році керівництво Громадської організації ОККТ "Козацький Звичай", за підтримки зацікавленої громадськості, виступило з ініціативою створення Олександрійської міської громадської кінно-спортивної козацької організації "Кінно-спортивний клуб "Булат" (керівник організації - Сергій Григор'єв).

Основною метою громадської організації є відродження кінного спорту в місті Олександрії та сприяння активному відпочинку молоді нашого краю.

Інформаційно-аналітичний центр крайового козацького товариства

Кінь української верхової породи

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ШКОЛА ВЕРХОВОЇ ЇЗДИ

Дуже дивно, що мало кого з місцевих інвесторів до сьогоднішнього моменту цікавило питання розвитку конярства в регіоні. Також видається дивним і той факт, що ідея створення школи верхової їзди не з’явилася раніше, адже поряд з Олександрією є племінний кінний завод, де багато років тому було створено одну з найкращих у світі спортивних порід коней - українську верхову.

Саме з такою пропозицією - розвитку конярства для зеленого туризму, а також відродження козацтва - нещодавно до органів місцевої влади звернулися представники громадської організації - козацького товариства "Козацький звичай". "Дійсно, думки такі є, але для втілення в життя цього проекту потрібно ще дуже багато, - говорить голова організації С. Григор’єв. - Насамперед потрібно провести реконструкцію конюшні і підготувати її до зими, встановити опалення та вентиляцію, побудувати зимовий манеж для тренувань взимку, закупити амуніцію для коней. У перспективі, для реалізації такого масштабного задуму будуть ще потрібні пасовища, аби забезпечити кормову базу коням. З проханням виділення земельної ділянки ми також звернулися нещодавно до міської ради".

Тепер у конюшнях на березі затопленого кар’єру, що у Жовтневому мікрорайоні, де вже три роки працює база відпочинку, є троє коней. І цих коней у нашому місті вже добре знають, адже вони неодноразово брали участь у міських заходах на День міста, виступали на ярмарку "Обласний зелений туризм", на святах Козацької Січі та Івана Купала, також двічі відкривали зміни у дитячому таборі "Дружба". Надалі їх кількість керівництво ГО планує збільшити до десяти.

"Насправді цій справі дав поштовх директор кінного заводу Олег Родіонов. Ми з ним радилися, багато питань він допомагав вирішити, - додав у нашій розмові Володимир Делієв, організатор бази відпочинку на березі колишнього Байдаківського розрізу. Неабияку допомогу нашим тренерам надавав майстер спорту міжнародного класу Володимир Вощакін. І все ж таки наш задум - це не зовсім кінний спорт, скоріше ми плануємо утримання коней хобі-класу. Це не спортивні коні, і їх не потрібно тренувати для змагань".

І нехай проект цей лише в перспективі, вже зараз люди приїздять у конюшні, аби мати можливість просто поспілкуватися з цими дивовижними тваринами, і, можливо, навіть для реабілітації. "Ми віднедавна більш детально почали цікавитися іпотерапією, - продовжує розмову С. Григор’єв. - Температура тіла коня на 2 градуси вища за людську, плюс саме біополе тварини впливає позитивно. Дивно, але вже через 2-3 сеанси спілкування дітей, хворих на ДЦП, з конями ми бачили позитивні зміни. Це вже давно відомий факт, що коні, так само, як і дельфіни, здатні підтримувати і передавати людині свою позитивну енергетику, тому нам здається, що цей напрямок теж треба розвивати".

Та крім нетрадиційних напрямків конярства у місті також планується розвиток кінного театру. Володимир Делієв разом з керівниками ГО "Козацький звичай" та школи "Спас" планують створити кінний театр, котрий міг би брати участь у місцевих, районних та обласних заходах. Що ж, задум дійсно цікавий, підхід виважений, але все ж таки реалізація будь якого комерційного проекту перш за все, звичайно, має одну головну мету - прибуток. На жаль, дуже багато привабливих та перспективних, на перший погляд, ідей так і не змогли запрацювати на повну силу. Багато цікавих бізнес-планів для нашого міста ставали просто папірцями, не принісши користі ні їхнім розробникам, ні жителям міста.

Одного разу директор Олександрійського кінного заводу Олег Родіонов сказав Сергію Григор’єву: "Кінь - це не автомобіль, його у гараж не поставиш. Постійно треба прибирати, доглядати". Розповів він і про те, що утримання одного коня на рік, як мінімум, складає 8-10 тисяч гривень. І незважаючи на це, організатори школи верхової їзди все ж таки сподіваються, що все у них вийде.

А. Малиновська

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 16 грудня 2009 року.

ВЕРХОВА КІННА ЇЗДА ТА ЇЇ ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

Іпотерапія (від грецького "hippos" - кінь) – метод лікування, заснований на взаємодії дитини з конем, адаптованим до можливостей дитини у навчанні верховій їзді. При їзді на коні м’язи спини тварини, здійснюючи тривимірні рухи, масажують м’язи ніг дитини - внутрішню сторону стегон, литкові м’язи, голеностоп, пахову область. Вершник, намагаючись прийняти на коні надійнішу і зручнішу посадку, вимушений щільніше притискувати ноги до коня, що збільшує силу дії на його м’язи.

У процесі верхової їзди в роботу включаються всі основні групи м’язів тіла. Це відбувається на рефлекторному рівні, оскільки дитина-вершник, рухаючись разом з конем, інстинктивно прагне зберегти рівновагу, аби не впасти, тим самим спонукаючи до активної роботи як здорові, так і уражені м’язи, не помічаючи цього. Механізм дії іпотерапії на організм людини такий самий, що й будь-якої іншої форми лікувальної фізкультури - під впливом фізичних вправ посилюються функції вегетативних систем.

При сильному спастичному зведенні ніг діти часто не в змозі сісти на коня глибоко, тому заняття починають немов напівлежачи, відкинувшись назад і розмістивши ноги ближче до шиї коня. Таке положення зручне для ніг, але незручне для вершника в цілому. Поступово дитина прагне сісти прямо, оскільки тільки у цьому положенні зможе самостійно триматися на коні, і їй доводиться опускати ноги нижче. Вершник, самостійно змінюючи своє положення і поступово випрямляючись, прагне глибше сісти на коня, що є одним з найважливіших принципів іпотерапії як методу фізичної реабілітації дітей з обмеженими можливостями. Дитина сама прагне подолати недуг і бачить результати своєї боротьби: стає зручніше сидіти, з’являється можливість управляти конем. Під час руху коня тулуб вершника виконує ті ж самі рухи, як і при ходьбі.

Окрім масажу ніг і сильної внутрішньої мотивації до занять, наявні ще два чинники, які сприяють зменшенню спастики. По-перше, це тепло - температура тіла коня на 2-3 градуси вища за температуру людського тіла. По-друге, відсутність внутрішньої напруги, яка іноді спостерігається у дитини при лікувальному масажі, оскільки в цьому випадку масажист регулює навантаження на м’язи. На коні дитина вибирає навантаження самостійно: вона росте поволі, плавно і постійно.

Одночасно з розслабленням ніг йде зміцнення м’язів спини та їхня гармонізація. Для збереження рівноваги на коні необхідна пряма посадка, нахил у будь-який бік веде до сповзання у цьому напрямі.

Таким чином, при русі слаборозвинені м’язи формуються і зміцнюються, а закріпачені - розслабляються. Іпотерапія унікальна тим, що навантаження одних м’язів і розслаблення інших йде одночасно. Протипоказань для проходження реабілітації методом іпотерапії майже немає.

Підготував Богдан Тобілевич,

Почесний літописець Українського козацтва

ВЕРХОМ - К ГАРМОНИИ И ЗДОРОВЬЮ АЛЕКСАНДРИЙЦЕВ

Возле одной из лавочек на центральной аллее Парка имени Шевченко - гурьба ребятишек. Их внимание приковано к двум красивым лошадям — миниатюрной башкирке Дее и рысаку Микрону. Детишки гладят лошадей, угощают их, разговаривают с добрыми животными. Некоторые из этих ребят уже катались верхом. Ведь Дея и Микрон каждый день ждут в парке встречи со всеми желающими научиться верховой езде и пройти курс иппотерапии. С лошадьми, предоставленными общественной организацией "Казаческое товарищество "Козацький звичай", александрийцы знакомы еще с прошлого лета. Тогда прокатиться верхом можно было на площади Ленина, и в выходные от желающих прокатиться или научиться уверенно держаться в седле не было отбоя. К сожалению, позже местная власть посчитала, что конные прогулки будут уместнее в парке, и этим летом Дея и Микрон сменили "место дислокации". В основном, прокатиться на лошадях приходят дети из близлежащего района площади Кирова. Жителям остальных микрорайонов, очевидно, прогулка в Парк им. Шевченко кажется слишком длительной. А значит - многие лишают себя замечательной возможности подружиться с умными, благородными животными и стать ближе к природе. А конные прогулки - это не только весьма приятное времяпрепровождение, но и способ вылечить многие болезни и поддержать физическую форму.

Всех желающих, начиная с 12-летнего возраста, опытные инструкторы по конному спорту Анастасия Белкина и Марина Кругленко обучат верховой езде. Сколько для этого требуется времени? Тут все очень индивидуально - от нескольких тренировок до нескольких месяцев занятий. Кстати, верховая езда полезна не только для Мужчин, у которых она, можно сказать, в крови от далеких предков, но и - особенно - для женщин. Она укрепляет мышцы ног и пресса, развивает координацию, способствует красивой осанке и делает женщину загадочной и благородной. Видели, как красиво смотрится женщина на лошади? Амазонка!

Немаловажный фактор успеха - контакт с лошадью. В принципе, эти животные контактные, понимающие и миролюбивые, но общение с ними (как, кстати, и с людьми), должно быть уважительным. Они не любят грубости И жестокости по отношению к себе (недавно, по рассказам девушек, один мужчина пытался выразить свой восторг, хватая и щипая Дею и Микрона за щеки). Лошади чувствуют исходящую от людей негативную энергию, и будут избегать контакта с человеком, который им не понравился. Это не значит - лягаться и кусаться - нет, лошадь просто будет отворачиваться. А еще они не любят пьяных, и им не нравятся резкие запахи.

Зато с детьми у лошадей любовь взаимная. Особенно, если детишки приносят гостинцы - кусочки сахара, сухарики; морковь, яблоки. В этом случае контакт просто гарантирован. Да дело, по большому счету, и не в еде, а в проявлении любви к животным, как к части природы.

Кроме всего прочего, общение с лошадьми имеет лечебный эффект, называемый иппотерапией. Иппотерапия полезна не только людям, страдающим определенными заболеваниями (ДЦП, аутизм, задержка развития, параличи, болевые синдромы, сколиоз и др., а также реабилитация после инсульта и восстановление после травм), но и тем, кто просто хочет уравновесить свое эмоциональное состояние.

"Конная" терапия работает по двум основным направлениям - психология и физиология. С точки зрения психологии, контакт с лошадью дарит человеку множество позитивных эмоций, помогает раскрепоститься. Для больных детей этот фактор является очень важным, так как такая дружба исключает присущие человеческому социуму конкуренцию и недоброжелательность, а предполагает искреннюю любовь и привязанность. Важным является и то, что при общении с лошадью не требуется в буквальном смысле говорить, тут гораздо важнее использовать язык жестов. Лошадь воспринимает образ человека, реагирует на его движения, интонации, запах и даже температуру тела.

Второе направление иппотерапии (физиология) предполагает непосредственный контакт с лошадью. Комплекс упражнений включает сидение на лошади и непосредственно верховую езду. По мнению врачей, эффективность применения иппотерапии при лечении заболеваний достигается за счет того, что температура тела лошади превышает человеческую на 1,5-2 градуса. Поэтому при непосредственном контакте с лошадью происходит прогревание мышц и суставов ног и таза. Занятия верховой ездой развивают координацию, повышают  гибкость, улучшают общее  состояние. Езда на лошади  приучает человека к самостоятельности. А сам пациент порой даже и не знает, что проходит курс лечения, поэтому у него и не возникает подсознательного сопротивления, что делает иппотерапию эффективной.

Обычно общение с лошадьми продолжается даже после достижения результата, ведь для большинства людей эти миролюбивые создания навсегда остаются лучшими друзьями. В лечении аутизма лошади схожи с дельфинами. В процессе общения с ними дети, у которых есть проблемы в социуме, начинают открываться. Ведь с животными людям зачастую общаться проще, чем с себе подобными. Как ни парадоксально, но порой животное гораздо лучше понимает человека, нежели сам человек. Лошади, кстати, очень привязываются к людям.

В больших городах конный спорт давно уже в почете и в моде, и занятия стоят очень дорого, как, впрочем, и конные прогулки. У нас же круг по парковой аллее верхом на лошади стоит символические 10 гривен. Но и эту сумму готовы потратить для удовольствия детей не все родители, некоторые открыто заявляют: "Лучше куплю себе пива!".

За вырученные деньги лошадей кормят и лечат (естественно, добавляя значительную часть собственных средств). По большому счету, девушки работают на голом энтузиазме. Просто у каждой из них - около 20 лет стажа верховой езды и работы с лошадьми, а также множество наград за достижения в конном спорте. Каждый день с 10 утра до 19.00 Марина и Настя проводят с лошадьми. Из этого времени только два часа - с 16.00 до 18.00 - в парке на прокате и тренировках. Остальное время - купают, чистят, кормят и выгуливают лошадей. Летом, в сезон катания, лошади содержатся на территории ЧП "Мемориал", зимой - на базе отдыха предпринимателя В. И. Дилиева в Мартоивановке, где есть конюшни и зимний манеж. За возможность работать с лошадьми и предоставленные условия для их содержания Владимиру Ивановичу отдельное спасибо от организации "Козацький звичай", инструкторов и всех александрийцев.

По словам девушек, С. Цапюк еще в прошлом году обещал содействие в вопросе организации конных прогулок на площади Ленина. Все-таки так было бы удобнее для александрийцев.

И напоследок отмечу: иппотерапия действительно работает вне зависимости от того, верите вы в нее или нет. Пока мы общались с Мариной и Настей, стоявшая возле меня Дея прислоняла ко мне голову, и я поглаживала ее по теплой мордочке. Из парка я. уходила совсем с другим внутренним настроем, на душе было легко и спокойно, а заряда полученной позитивной энергии хватило на несколько дней.

Елена Карпачева

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 11 липня 2011 року.

В Олександрії двоє коней можуть залишиться без даху над головою

Двоє коней Зорепад та Мікрон, що мешкають в Олександрії можуть найближчим часом залишитись без житла.

Про це журналістам "Олександрійських новин" повідомила інструктор з кінного спорту Анастасія Бєлкіна, яка працює з цими тваринами.

"У коней є господар, але обставини склалися так, що Зорепад і Мікрон більше не можуть проживати там, де жили раніше. Тому коні дуже потребують нового житла. Якщо житло в Олександрії для них не знайдеться - то їх продадуть у інше місто і у олександрійців більше не буде можливості кататися на них", - розповідає Анастасія Бєлкіна.

Цих конячок можна побачити не тільки на свята, а й у звичайні дні, адже вони допомагають хворим діткам. Малюки, у яких є проблеми з опорно-руховим апаратом, лікуються, катаючись на них. Це називають іпотерапією.

"Цих скакунів можна або купити, або надати їм житло. За помірну плату потрібен сарай для двох жеребців. Головне, щоб були стіни і дах", - каже Анастасія Бєлкіна.

Годування та догляд за жеребцями беруть на себе інструктори з кінного спорту.Телефони для довідок: 095- 930-76-73, 068-805-50-17.

http://www.alnews.com.ua/news/10863