work

«ЩОБ КОЗАЦЬКА СЛАВА ПОВІК НЕ ПРОПАЛА»

З нагоди Дня українського козацтва бібліотекарі ЦБ ім. О. Пушкіна для членів ГО «Віра» провели екскурс у минуле під назвою «Щоб козацька слава повік не пропала».
Люди з обмеженими фізичними можливостями із задоволенням дізнавалися більше про життя, побут, традиції запорізьких козаків та познайомилися з історією розвитку козацтва в нашому краї та діяльністю сучасних послідовників українських запорізьких козаків.

Про козацькі традиції та діяльність сучасного олександрійського козацтва розповів представник ГО «Козацький звичай», головний писар Богдан Тобілевич.
Дехто з присутніх навіть виявив бажання вступити до лав місцевого козацького товариства.

http://alexandria.kr.ua/category/cult_struct/culture_news/page/7/

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА МІСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА БІБЛІОТЕКА

Новини: 16.10.2013 р.

З нагоди «Дня українського козацтва» для інвалідів громадської організації «Віра» проведено екскурс у минуле «Щоб козацька слава повік не пропала».
Познайомитися з життям, побутом, традиціями запорізьких козаків та з історією розвитку козацтва в нашому краї допоміг головний писар громадської організації 
«Козацький звичай» Богдан Тобілевич. Присутнім так сподобалася розповідь писаря та робота яка проводиться козаками Олександрії, що троє присутніх чоловіків виявили бажання вступити до лав краєвого козацького товариства.

https://sites.google.com/site/olekscbs/

«ЛЕНИНОПАД» ПО-АЛЕКСАНДРИЙСКИ

Хроника…

22 февраля в 20.45 вечера в истории города, говоря пафосным языком, была перевернута еще одна страница; снесли памятники Ленину на площадях Ленина и Привокзальной.

События развивались так. Днем в интернетовских соцсетях появилась информация о том, что в 18:00 будет сноситься памятник Ленину. К этому времени сюда стали сходиться горожане, в основном, молодежь, которая группировалась вокруг постамента.

Через полчаса началось действо. Сначала один из молодых парней аэрозольной краской вывел на боковой стороне постамента "тризуб" и "Правий сектор". Инициативу подхватили его товарищи, размалевав монумент надписями: "Смерть комуні", "Членіну смерть". Позже в монумент полетели яйца. Часам к семи вечера стало понятно, что без помощи тяжелой техники с Ильичом не справиться, и было решено „потренироваться” на памятнике возле железнодорожного вокзала.

Человек сорок молодёжи, многие из которых были в масках и марлевых повязках, а один даже в каске и плаще - а-ля "Правый сектор" - ринулись к железнодорожному вокзалу. Здесь на шею Ленину накинули трос, и в один момент тот был свергнут под радостные крики и скандирование "Слава героям!". Памятник пытались разбить молотком, но крепкий металл не поддался.

К половине восьмого эта группа вернулась на центральную площадь города, а чуть позже сюда подогнали ГАЗ-66. Из кузова достали лестницы, тросы, веревки. Около часа потребовалось, чтобы взобраться на памятник и закрепить трос. И еще столько же пыхтел старенький "ГАЗик", стараясь свалить монумент. С пятой попытки памятник рухнул.

В этот вечер на площади собралось по разным оценкам от одной до двух тысяч горожан. Наблюдавшие за происходящим отмечали такие детали: если за день до этого - во время проведения так называемого Народного вече, на котором присутствовало порядка 600 человек, площадь была ярко освещена, и присутствовали наряды милиции, то 22 февраля ничего этого не было. Также не было замечено никого из коммунистов.

Когда один мужчина сказал, что он хоть и не коммунист, но не допустит произвола и что решать такие вопросы должна вся громада, а не группка молодежи, его скинули с постамента и "намяли бока". Несколько человек пытались вызвать милицию, но на другом конце провода все время звучали короткие гудки. Когда еще один дедушка пытался возразить, что так нехорошо, его освистали. В это время священник греко-католической церкви призывал покончить с идолопоклонством. Никто из присутствующих этим действиям не препятствовал.

Кто организовал акцию - неизвестно. Одни утверждают, что это спланировано из Киева одной радикально настроенной партией. Другие считают, что все случилось спонтанно, под влиянием аналогичных событий, произошедших в других городах.

… и комментарии

Как же прокомментировать произошедшее? Одни советуют, что нужно быть осторожным в выражениях, мол, мало ли куда завтра повернется ветер перемен. Другие говорят, что хорошо бы выслушать мнение лидеров городских организаций коммунистов и "Свободы". Третьи считают, что не нужно ничего комментировать - пусть каждый для себя сделает вывод. Конечно, пусть делают, но вот что говорили друзья, знакомые, просто прохожие, александрийские интернетовские блогеры после произошедшего:

"Когда в воскресенье днем я шел мимо монумента-"кочерыжки", торчавшего на месте памятника, во мне что-то оборвалось, как будто от меня отрезали частичку моей жизни. Я чуть не плакал: в семейном альбоме много фотографий с площади, где меня принимают в пионеры, где моя свадьба, где я гуляю с внуками…".

"Глупо. По всей Европе масса памятников, в частности и тем, у кого на руках кровь, но они стоят в назидание следующим поколениям".

"Вот интересные люди. Забрать, снести, поломать. А вы строить когда-нибудь будете? Коммунисты строили".

"Слава Богу, что убрали этот каменный укор - этого палача всех времен и народов. Но я не делала бы из этого поругание - просто молча убрала и увезла к чертовой матери, а это место освятила бы: там стоял прекрасный храм, а его коммуняки снесли и поставили своего проклятого идола. Думаю, что сейчас своевременный повод вычистить это сатанинское место, сделать прекрасную большую красивую клумбу, поставить лавочки и сделать это место зоной отдыха для горожан. А назвать эту площадь Героев Майдана".

"Поддерживаю снос памятников вождю большевиков, которые захватили силой власть, устроили искусственный голодомор украинскому народу и извратили историю". "Все равно глупо это все! Ломать - не строить!"

"В этот же день в городе Стрий, что во Львовской области, демонтировали памятник Советскому солдату, держащему на руках ребенка. Теперь хотят увековечить Бандеру. Наверное, этой молодежи никто не рассказывал, за что воевали их прадеды".

"Вчера эти малолетки памятник снесли, а сегодня пойдут людей грабить и убивать. Александрийцы, будьте бдительны!"

"Ломать - не строить! Только Ленин и мешал жить?! А дальше что? Если в головах сквозняк, они только могут сбиваться в стаи и кусать всех подряд".

"Ленин на железнодорожном вокзале стоял с красноармейцем, а теперь что? Теперь мой дед, который воевал, тоже враг? Да и я вместе с ним, потому что думаю не так, как они".

"На вокзале Ленин стоял с большевиком, которые устроили украинцам геноцид в виде искусственного голодомора. Долой всех Лениных и большевиков!"

"Что сделано, то сделано, история рассудит".

"А почему эти "активисты", которые сносили памятник, в масках были? Пусть бы сняли их и показали свое настоящее лицо, чтобы наши и их отцы и деды узнали их. Боятся, наверное - родители и выпороть могут!"

"Сносить памятники - это наша народная традиция. Сносили памятники царю, затем Сталину, сейчас сносят Ленина. 21-й век, а мы все такие же дремучие. И новые технологии не добавили нам разума. Грустно".

"Утрачен определённый предмет интерьера площади, и теперь как-то несолидно стоит пьедестал - это обгаженное одоробло. Раньше хоть какой-то мужик в пальто стоял - и то хорошо, а сейчас обос… ли и разбежались. Хулиганьё".

"Граждане, а не приходило в голову, что ломали не памятник Ленину, а символ продажной нынче партии?"

"Была у Задорнова идея - делать памятники со съемной головой. Для нашего города такой бы подошел, на случай смены власти".

"Вот смотрю на все это, и мне стыдно. Стыдно за этих людей, которые на каждом шагу кричат, что они не тупой скот, но, ведутся на всякую политическую провокацию. Противно видеть, что наша молодежь не имеет своего мнения и даже малейшего уважения к истории".

"Снесли памятник. Наплевали на всё. На историю наших дедов и прадедов, на всё то, чем они гордились. Показали своё "уважение".

"Со временем этот памятник стал не символом, а частью истории и нашим наследием".

"Грустно видеть такую деградацию…"

"Это какой-то массовый психоз".

Сергей Гавриленко

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 27 лютого 2014 року.

ПІД ГУРКІТ «ЛЕНІНОПАДУ»

Про подію, яка сталася на головній площі нашого міста в ніч з 22 на 23 лютого, вже відомо, напевне, всім і кожному: в результаті вандальних дій групи радикально налаштованих осіб площа ім. Леніна втратила свій головний символ - однойменний пам’ятник. Але до загальновідомого факту чимдалі додаються нові деталі. Ось історія, яку нам розповіли працівники торговельного центру "Гранд-Плаза", що на проспекті Леніна.

"Декілька молодих людей у спортивному одязі привернули увагу персоналу "Гранд-Плази" ще вранці у суботу, 22 лютого. Вони без видимої мети тинялись торговельними залами і цікавились, чи працюють тут камери відеоспостереження. Звичайно, це викликало у нас певну підозру, але ніяких протиправних дій парубки тоді не вчиняли, отож і їх ніхто не чіпав. А коли на площі пізно ввечері відбувся погром пам’ятника вождю світового пролетаріату, то серед безпосередніх його учасників ми зокрема впізнали і вищезгаданих вранішніх відвідувачів торговельного центру.

А далі більше: розпалені і окрилені "перемогою" над пам’ятником та розігріті алкоголем, парубки рушили нічним проспектом і намагались трощити вже все, що потрапляло під руку, зокрема - перекидати бетонні сміттєві урни. Потім обійшли будівлю "Гранд-Плази" ззаду, зламавши шлагбаум, що перекривав в’їзд на територію його заднього двору, явно з метою проникнення у приміщення торговельного закладу, зачиненого на ніч. Отже, таки недаремно "спортсмени" вранці проявляли специфічний інтерес стосовно відеокамер. Коротше кажучи, сторожі закладу негайно викликали бійців охоронної служби та наряд міліції, якими один з нападників і був затриманий.

І тут знову виявились цікаві речі. Міліція допитала затриманого, котрий був не зовсім тверезим і, мабуть, тому цілком відверто хвалився, що це він "завалив Леніна". Парубок мав при собі паспорт, у якому значилась… київська реєстрація! Працівники міліції записали паспортні дані "гастролера" і відпустили його з миром.

А нам залишається лише запитати: якого дідька забули столичні громили в Олександрії і чим був викликаний їхній нездоровий інтерес до наших пам’ятників?"

Та тут, як мовиться, no comment. Особливо - у світлі останніх подій.

О. Осауленко

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 27 лютого 2014 року.

ХРОНИКА АЛЕКСАНДРИЙСКОЙ РЕВОЛЮЦИИ

Пятница, 28 февраля. Предвесеннее обострение

В 9 часов утра начала работу очередная 74-я сессия городского совета. Пока депутаты обсуждали вопросы, вынесенные на повестку дня, оппозиция предприняла еще одну попытку отправить городского голову Степана Цапюка в отставку. Для этого Народная рада в это же время собрала перед мэрией очередное народное вече, на которое, по разным оценкам, собралось от 100 до 150 человек. Им противостояли порядка 200 человек сторонников действующей власти, которые собрались в сессионном зале.

Мероприятия начались параллельно, но уже через полчаса у входа в сессионный зал началось столпотворение. Агрессивно настроенные митингующие начали ломиться в дверь, желая проникнуть внутрь зала. Председатель профсоюза "Единство" Олег Панибратенко прорвался через кордон обороняющихся и вышел к трибуне, но после того, как переполненный зал начал скандировать "Ганьба!", несколько депутатов оттеснили его от трибуны, и Панибратенко пришлось покинуть зал ни с чем.

После окончания сессии протестующие снова предприняли попытку давления на Цапюка, заблокировав вход в приемную городского головы. Здесь опять началось противоборство, едва не переросшее в драку, но сторонникам мэра удалось оттеснить противников, и к 12 часам дня конфликт был исчерпан.

Депутаты и митингующие разошлись по своим делам, но в холле горсовета остались Панибратенко и его сторонники. В половине второго он сообщил, что ими занят центр административных услуг городского совета. Объясняя такие действия, председатель профсоюза "Единство" сказал, что это помещение - центр административных услуг - принадлежит территориальной общине, и поэтому они имеют право организовывать здесь приемную независимой Народной рады, которую он представляет.

В этот день митинг, организованный Народной радой, никаких результатов не дал, поэтому ее координаторы объявили о проведении в воскресенье, 2 марта, очередного, пятого по счету, вече.

Суббота, 1 марта. Недоснесли, но почтили

В 10 часов утра на площади еще имени Ленина состоялось мероприятие по демонтажу постамента, оставшегося после сноса одноименного памятника. Его организовали молодые александрийцы, объявив о предстоящем субботнике через Интернет. Инициатором его проведения выступила организация "Козацький звичай", а участие приняли около двадцати молодых парней. При помощи ломов они сняли часть гранитных плит и вывезли на хранение в КП "Благоустрій". Разбить добротное бетонное основание памятника "вождю всех народов" не удалось, и его оставили до лучших времен. По мнению руководителя "Козацького звичаю" Сергея Григорьева, чтобы сорвать фундамент, необходима спецтехника, которую должна выделить местная власть.

В это же время на площади стали собираться горожане, недовольные сносом памятника. К 13 часам дня здесь образовался стихийный митинг - около пятнадцати человек. Они обвинили участников субботника в надругательстве над памятником, который никто без ведома громады не имел права сносить. Одна из участниц митинга вызвала милицию. Прибывший наряд составил протокол. Вероятнее всего этим дело и ограничится…

Вечером этого дня здесь же почтили память героев, погибших на киевском Майдане. Инициатором акции опять выступила общественная организация "Козацький звичай".

Из свечных лампадок участники акции выложили цифру „100”, символизирующую Небесную сотню, а позже почтили минутой молчания погибших. Председатель организации Сергей Григорьев сказал, что цель акции - напомнить молодежи и всем нам о том, что благодаря этим ребятам, было завоевано право чувствовать себя на родной земле не бесправными холопами, а хозяевами, почувствовать силу над олигархами, чиновниками, коррупционерами.

Воскресенье, 2 марта. Миру - мир!

В 16 часов на площади Ленина состоялось пятое народное вече Народной рады, на которое собралось около 300 горожан. Координаторы рады объявили, что александрийская оппозиция вводит мораторий на политические действия, направленные против городской власти до разрешения российско-украинского конфликта в Крыму.

Один из координаторов собрания Елена Богоявленская заявила, что во время моратория рада не будет проводить никаких акций, но работа по сбору материалов о корупции и злоупотреблениях местной власти будет продолжаться.

Проведение вече было посвящено конфликту, возникшему в Крыму. В руках участников были самодельные плакаты: "Нет войне!", "Нет агрессии!", "Украина единая!"

Выступивший на собрании Сергей Рыбкин от имени воинов-интернационалистов предложил принять от имени Народной рады обращение к жителям России с просьбой повлиять на их президента и потребовать недопущения братоубийственной войны. А александриец Геннадии Еремин призвал каждого военнообязанного горожанина добровольно явиться в военкомат и проверить свои учетные карточки на случай возможной мобилизации. После исполнения Гимна Украины присутствующие разошлись по домам.

Сергей Гавриленко

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 06 березня 2014 року.

О РЕВОЛЮЦИИ И «ЛЕНИНОПАДЕ»

Не стреляй в прошлое из пистолета, ибо будущее выстрелит в тебя из пушки. Расул Гамзатов

Мало кто станет отрицать, что погибшие на Майдане "Ангелы небесной сотни" были героями, т. е. истинными убежденными революционерами, проникнутыми идеей свержения преступного, обнаглевшего и зажравшегося властного режима. Не щадя собственной жизни, они боролись за избавление всех нас от пут тирании. Наша эпоха востребовала и приняла их жертвенность. В. Высоцкий писал: "Бог самых лучших выбирает…" А много ли выбранных нами депутатов всех уровней оказалось в той самой лучшей Избранной Богом Небесной сотне? Как-то божественный и людской выбор, мягко говоря, не совпадают. Явно кто-то не прав… Поспорьте с Создателем!

Несомненно, лучшие, по Божьему критерию, заслуживают почета, памяти… и памятников!

Но, согласитесь, что трижды перевернулись бы герои-революционеры в своих гробах и трижды прокляли тех, узнав, где они приготовили "почетное место" для их памятника. Свалили-то ведь тоже пламенного революционера - борца с тиранией, только той, прошлой, своей эпохи. Условно говоря, свалили "коллегу по ремеслу", правда, разведенного беспощадным временем.

Не верю в такую безбашенность искренних участников и сторонников Майдана. Хотя кому-то хочется представить это именно так. Кто заказал такую изуверскую публичную демонстрацию вандализма - додумайте сами, исходя из вечного вопроса: "Кому это выгодно?" и именно сейчас. Поспорьте с логикой, которой вас сподобил Господь!

И именно о Ленине. Он завещал своим соратникам не увековечивать и не фетишизировать имя его, просил не делать из него идола или икону для поклонения, и просил предать его прах земле…, а не "мавзолеить". Не послушались, а мудрых, как и родителей, надо слушаться! Знамо, кто есть родители Советского государства. И спорить не надо.

Один из современных ученых-исследователей, всесторонне проанализировавший труды Ленина разных периодов, опираясь на свойства характера, активность, организаторские способности и пр. (психоэмоциональный тип личности), пришел к выводу: "Будь Ленин жив сейчас, он был бы участником Майдана!" Поспорьте с ученым.

Что касается распространяемых ныне упреков в причастности Ленина к голодомору начала 1930-х годов, то следует заметить, что умер он, к сожалению, в начале 1924 года, и хорошо известно, кем были внесены "поправки" в реализацию ленинского видения построения нового общественного строя. Если кто-то все-таки верит в физическую возможность организации голода посмертно, а "организации" гражданской войны (которая есть объективной реальностью в случае принудительного революционного акта изменения хозяина собственности) при жизни, пусть не торопится с выводами, ибо вкусившему революции придется отведать, что такое контрреволюция, и поэтому никому не дано знать, какие перипетии и жертвы нас ожидают в развитии майдановских событий. Лучше бы вспомнили отточенные ленинские фразы: "Только та революция чего-нибудь стоит, которая умеет защищаться". Или другие (правда, не ленинские): Революцию затевают гении, осуществляют фанатики, а плодами ее пользуются негодяи". Поэтому не спешите судить, "да не судимы будете", и сохрани нас Аллах. Почему Аллах? А он нас, православных, гораздо меньше знает. Почему храни, а потому, что опять по В. Высоцкому: "За камнепадом ревет камнепад" и "идет лавина одна за одной". Слишком фундаментальный камешек выбиваете и сваливаете, не уронить бы на ногу. Поспорьте со мной, господа.

Фидель

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 13 березня 2014 року.

«Дело», начатое казаками, закончат Кузьменко и Дожджаник

Сегодня, 24 апреля, начинаются работы по демонтажу постамента, оставшегося от памятника Ленину. Об этом было заявлено на пресс-конференции, которую провели для представителей СМИ руководитель общественной организации "Нова Хвиля" Владимир Дожджаник и помощник-консультант народного депутата Украины Сергея Кузьменко Андрей Коломийцев.

Присутствовавший на мероприятии главный писарь общественной организации "Козацький звичай" Богдан Тобилевич сказал, что за снос памятника Ленину 22 февраля 2014 года несет ответственность его организация: "Это был акт мести тирану за его репрессии, устроенные украинскому народу. Акцию проводила патриотически настроенная молодежь при большом скоплении народа".

Но довести начатое своими силами "патриотически настроенная молодежь" не смогла, а с пеньком, как прозвали горожане оставшийся после разгрома постамент, нужно что-то делать. Несколько организованных казаками субботников никаких результатов не дали: монолит постамента возводился "на века" и оказался крепким орешком. Тогда за дело взялись неравнодушные александрийцы.

И депутат Верховной Рады Сергей Кузьменко, и депутат горсовета Владимир Дожджаник еще ранее говорили, что не одобряли методов, которыми ликвидировали остатки прошлой эпохи, но коль уж такое случилось, то сейчас нужно придать центральной точке города приличный вид. Для того, чтобы заручиться поддержкой горожан, чтобы потом не было вопросов: "Что вы делаете, и кто вас просил?", среди александрийцев был проведен предварительный соцопрос и сбор подписей за такое решение.

Сергей Кузьменко и Владимир Дожджаник договорились о совместном участии в финансировании демонтажа постамента и благоустройстве центральной части площади.

Точную стоимость работ подсчитать заранее невозможно, так как с дроблением монолита может справиться только специальная техника, которую нужно нанимать аж в Днепропетровске. Предварительно это обойдется спонсорам в несколько десятков тысяч гривен.

Что будет на месте памятника в перспективе? По мнению организаторов мероприятия, это должна решать громада, а пока что предлагается разбить здесь клумбу. Завершить работы планируется к майским праздникам, в крайнем случае, ко Дню города - 25 мая.

Г. Сергеев

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 24 квітня 2014 року.

А ЧТО ВМЕСТО ЛЕНИНА?

Как уже сообщал "ОТ", на прошлой неделе была начата работа по демонтажу монумента, оставшегося после сноса памятника Ленину. Но еще до начала работ несколькими общественными организациями города был проведен опрос мнения александрийцев на предмет того, что они хотят видеть на месте прежнего памятника. За четыре дня было опрошено 1777 человек, которые "проголосовали" следующим образом: за памятник Казаку Усу - 83 человека, за памятник Тарасу Шевченко - 67, за восстановление памятника Ленину - 53, за памятник Небесной сотне - 26, за стелу десяти библейским заповедям - 36, за фонтан - 22, за часовню - 6 и за клумбу - 1476 чел. Исходя из этих пожеланий и финансовых возможностей спонсоров, вероятно, последний вариант и будет воплощен в жизнь.

Г. Сергеев

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 01 травня 2014 року.

РУИНЫ В ДЕЛО

Остатки монумента памятника Ленину еще послужат полезному делу. По предложению городского головы Степана Цапюка, у стелы с надписью "Александрия", расположенной на въезде в город со стороны Кировограда, будет оборудована беседка и площадка для отдыха проезжающих автомобилистов, а бетонные глыбы, оставшиеся после демонтажа постамента, будут использованы в качестве фундамента будущей постройки.

Обустройство места для отдыха планируется за бюджетные деньги, а работы начнутся после майских праздников.

Как известно, памятник Ленину на площади его имени был сброшен 22 февраля 2014 года. После скульптуру и оставшиеся целыми гранитные плиты были переданы на хранение в КП "Благоустрий". На прошлой неделе за средства депутатов Верховной Рады и Александрийского горсовета Сергея Кузьменко и Владимира Дожджаника монумент был ликвидирован с помощью специальной техники, а постамент и его подножие (а это порядка 100 тонн бетонного боя) вывезены под стелу на Кировоградскую трассу.

Г. Сергеев

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 08 травня 2014 року.

ЛЕНІНА - У ЗАСЛАННЯ?

Для тих, кому дорогі пам’ятники Леніну, знесені радикальними організаціями у місті протягом так званого березневого "ленінопаду", було запропоновано влаштувати "комуністичну алею" десь в іншому місці. Про це заявив на одному з останніх засідань громадської ради міста за участю міського голови очільник громадської організації "Козацький звичай" Сергій Григор’єв, один з головних ініціаторів повалення ленінських скульптур. Як можливий варіант місця для облаштування "комуністичного пантеону" з установленими пам’ятниками і бюстами вождя світового пролетаріату, було запропоновано сквер навпроти міського Палацу культури. Правда, на запитання присутніх, а де взяти кошти для проведення необхідних робіт, козацький отаман нічого конкретного не порадив. Як зазначив міський голова, пам’ятник, скинутий з п’єдесталу на центральній площі міста, зараз зберігається у складському приміщенні одного з олександрійських комунальних підприємств.

О. Осауленко

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 29 травня 2014 року.

День українського козацтва

НОВИНИ. ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Ми - нащадки українських козаків, у нашому краї про це знає кожна людина, від сивочолих ветеранів війни та праці до юнацтва та найменших діточок. Тож не дивно, що 13 червня 2014 року у таборі відбулося козацьке свято. Кожен загін перетворився на курінь, а сам табір став кошем зі славними отаманами: директором школи Вотінцевою Любовю Сергіївною, начальником табору Яковюк Любовю Миколаївною та її заступником Унтіловою Ольгою Василівною.

Учасники свята ретельно підготувалися до нього: придумали назви куренів, девізи, емблеми, корогви, вивчили пісні, котрі відповідали назвам куренів. Побудували і самі курені. У когось це були справжні невеличкі курені з очерету і гілля, у когось - сучасні намети. Але кожен курінь був прикрашений в українському стилі: прапорами, квітами, рушниками, народним посудом, стрічками, речами в українському стилі, зробленими власноруч. Більшість учасників свята були вдягнені у вишиванки, голови дівчаток прикрашали яскраві стрічки і віночки.

Ведучі свята Юлія Унтілова та Софія Дробот розповіли при історію козацтва та козацькі звичаї. Чудові пісні виконала козачка куреня "Соколи" Юлія Кузьменко.

На свято прибули і справжні козаки, члени Громадської організації Олександрійського крайового козацького товариства "Козацький звичай" отаман С. Григор’єв та писар Б. Тобілевич.

Хлопці влаштували для юних козачат найцікавішу частину свята - козацькі забави, за що усі ми були їм дуже вдячні. У традиційних змаганнях брали участь не лише хлопці, а й дівчата. А головне, не було ні переможців, ні переможених, а був дух дружби, братерства, єднання, пошани до рідних звичаїв та щирої любові до Батьківщини.

ЗНЗ І-ІІІ ст. № 2 ім. М. Горького. 16 червня 2014 року.

http://www.alexschool2.kr.ua/news_view.php?news_id=278

НОВИНИ. ДОВГООЧІКУВАНА ПОЇЗДКА

ЗНЗ І-ІІІ ст. № 2 ім. М. Горького. Новини. 19.06.2014.

Ось і добігають останні деньки перебування діток у пришкільному таборі "Сонечко". І 19 червня - довгоочікувана поїздка на садибу Ділієва. Юних вихованців радо зустріло привітне лагідне сонце, чудова оздоровлююча вода та свіже, насичене трав'яними ароматами повітря. Бадьорий сміх, веселі ігри, будівництво фігур із піску та просто прийняття сонячних й повітряних ванн. А на довершення оздоровлюючої поїздки - Танцмайдан! Адже саме сьогодні виповнилося три роки з дня першого в Україні танцмайдану. Так відпочивають учні Школи сприяння здоров'ю!

Які анкети надсилаються у якості кандидатів на посади?

Люстрація.Кіровоградщина. Новини проекту. 24.06.2014. 9:36.

Громадяни надсилають нам свої анкети у якості кандидатів на якісь посади. Це стається не вперше. Так, наприклад, свої "резюме" надіслали Тобілевич Б. В. та Гречуха М. В. Вимушені пояснити, в яких випадках надсилаються анкети кандидатів на посаду.

Згідно Правил проекту, на сайті розглядаються реальні кандидатури на посади, які пропонуються діючою владою. Наприклад, оголошується про стажування певної людини на певну посаду. Після цього анкета цієї людини з’являється на сайті у якості кандидата на посаду, проводиться голосування впродовж місяця і виноситься "народний" вердикт.

Тому вищевказані анкети не можуть бути опубліковані на сайті. Ми дякуємо громадян за участь у проекті, але закликаємо уважніше читати наші Правила.

http://kr.lustration.co.ua/news/project/

ГРОМАДЯНИ КІРОВОГРАДЩИНИ ПОЧАЛИ

присилати свої анкети у якості кандидатів на посади

Правдоруб. Региональные новости. 24.06.2014. 9:56.

Громадяни надсилають нам свої анкети у якості кандидатів на якісь посади. Це стається не вперше. Так, наприклад, свої "резюме" надіслали Тобілевич Б. В. та Гречуха М. В. Вимушені пояснити, в яких випадках надсилаються анкети кандидатів на посаду.

Згідно Правил проекту, на сайті розглядаються реальні кандидатури на посади, які пропонуються діючою владою. Наприклад, оголошується про стажування певної людини на певну посаду. Після цього анкета цієї людини з’являється на сайті у якості кандидата на посаду, проводиться голосування впродовж місяця і виноситься "народний" вердикт.

Тому вищевказані анкети не можуть бути опубліковані на сайті. Ми дякуємо громадян за участь у проекті, але закликаємо уважніше читати наші Правила.

Джерело: сайт громадської ініціативи «Люстрація.Кіровоградщина».

http://www.pravdorub.kr.ua/society/

НОВИНИ ПРОЕКТУ «ЛЮСТРАЦІЯ.КІРОВОГРАДЩИНА»

Кандидати «з народу»

Громадяни надсилають нам свої анкети у якості кандидатів на якісь посади. Це стається не вперше. Так, наприклад, свої "резюме" надіслали Тобілевич Б. В. та Гречуха М. В. Вимушені пояснити, в яких випадках надсилаються анкети кандидатів на посаду.

Згідно Правил проекту, на сайті розглядаються реальні кандидатури на посади, які пропонуються діючою владою. Наприклад, оголошується про стажування певної людини на певну посаду. Після цього анкета цієї людини з’являється на сайті у якості кандидата на посаду, проводиться голосування впродовж місяця і виноситься "народний" вердикт.

Тому вищевказані анкети не можуть бути опубліковані на сайті. Ми дякуємо громадян за участь у проекті, але закликаємо уважніше читати наші Правила.

Джерело публікації: громадсько-політична правозахисна щомісячна газета "Взаємодопомога" (місто Київ), № 27 (88) від 03-10 липня 2014 року. - С. 08.

ЧИМ ЗАВИНИВ КОЗАК ВУС?

Одним з елементів художнього оформлення Європейської площі нашого міста була невелика керамічна скульптура Козака Вуса, яка, за задумом дизайнерів, знайшла своє місце на одній з квіткових клумб площі. Але простояла вона там недовго…

За повідомленням одного з охоронців площі і приміщення Олександрійської міської ради, близько другої години ночі 19 червня він почув підозрілий шум і, прибувши на місце, побачив лише уламки розбитої декоративної фігурки та постаті двох чоловіків, які кинулися навтіки. Охоронець негайно зателефонував до міліції, але це не дало жодних результатів.

О. Осауленко

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 03 липня 2014 року.

КОЗАЦЬКІ ЗИМІВНИКИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Перша електронна газета. Історія. 05.08.2014. 18:10.

Катерина ІІ у ХVІІІ столітті підступно ліквідувала Запорізьку Січ, насадила царські назви Єлисаветград, Олександрію тощо, анексувала землі в центральноукраїнців, нав’язала кріпосне право. У відповідь наші предки витворили потужний пласт усної народної творчості (історичні пісні, перекази, легенди, прислів’я та ін.) про козаків-лицарів. Пройшов час…

1848 року в "Записках Одеського товариства історії та старожитностей" вийшов унікальний матеріал Н. Бублієва про насипні пам’ятки Олександрії й повіту, віднесені ним до козацької доби. Написана за п’ять років до цього стаття не спиралась на розкопки і відповідала уявленням свого часу, враховувала спогади очевидців, перекази старожилів. Автор вважав, що постійне збройне зіткнення із сусідами, захист запорожцями своїх земель, "поклали, здається, заснування багатьом в степу військовим укріпленням. На Олександрійщині збереглося багато їх залишків.

На місці Олександрії та Нової Праги знаходилися прикордонні від Польщі зимівники запорозьких козаків, які виросли в поселення Вусівку та Петриківку. За переказами їх заснували запорожці Вус та Петрик. Могила першого існувала в Олександрії по 1842 рік, коли вона була знесена й забудована, камінь з неї використали при будівництві нової церкви". Неподалік перших зимівників і навколо них знаходились земляні укріплення у вигляді фортець, залишки котрих існують і тепер. По два з них розташовувались по лівий та правий боки Інгульця південніше на 2 та 4 версти від Олександрії, та одне - північніше міста на 4 версти.

Зимівник знаходився в долині річки у центрі умовного рівностороннього трикутника, утвореного трьома укріпленнями на узвишшях, одне з яких примикало до узлісся. Ще два (з п’яти) менших укріплення, очевидно, допоміжних, розташовувались в межах трикутника по прямій лінії між двома з трьох великих укріплень та зимівником. Бублієв вважає, що споруди відігравали сторожові й спостережні функції. Водночас, кургани поблизу Олександрії і в самому місті "розкидані без всякого майже порядку" на узвишшях і в низинах. З них два були розчищені при будівництві та два напіврозриті. За переказами дві могили є наслідком жорстокої битви запорозьких і гетьманських козаків проти татар. Автор статті вважав, що це могло бути в 1674 і 1693 роках на шляху походу турків і татар на Чигирин.

Сергій Шевченко,

кандидат історичних наук, для Першої електронної газети

Джерело публікації: http://persha.kr.ua/kozacki-zimivniki-kirovogradshhini/

ЛЕНІНА СПИСАТИ. ПІД ЗНАМЕНА ЄВРОСОЮЗУ - ШИКУЙСЬ!

П’ятнадцятого серпня відбулася чергова (вісімдесята) сесія Олександрійської міської ради. Як зазвичай, перед початком пленарної роботи за порядком денним депутати мали можливість озвучити свої запити і звернення за дорученнями жителів міста. Зокрема, представник фракції Партії промисловців і підприємців В. Голобородько торкнувся гострого питання реорганізації комунального підприємства "Книжковий світ", апелюючи до міської влади про те, що нібито дане підприємство, яке здійснює торгівлю друкованою продукцією та канцтоварами, не є збитковим, і тому може працювати й далі. Його колега по фракції депутат Є. Сайко, також звертаючись до міської влади, запропонував відшукати кошти на ремонт дорожніх покрить поблизу міської Дитячої лікарні. По закінченні їхніх виступів перший заступник міського голови Людмила Давиденко дала коментарі стосовно обох звернень. Вона зокрема заперечила твердження про рентабельність згаданого комунального книжкового магазину, а відтак, на її переконання, недоцільно міському бюджету надалі покривати збитки такого підприємства. А стосовно горезвісної дороги біля дитячого лікувального закладу вона нагадала депутату Сайку, що він Сам - також влада, і не зайве було б спочатку пригадати всю давню передісторію з недоброякісним ремонтом даної дороги ще за попередньої міської влади та розібратись з тими 1,3 мільйона гривень, що витрачені були з місцевого бюджету на той самий "ремонт"… (Під час обговорення теми книжкового магазину з задніх рядів пролунали, невідомо кому адресовані, вигуки "Ганьба!" від одного-двох радикально налаштованих громадських ватажків. Але вигуки здавались не надто дружними і переконливими).

А депутата від Комуністичної партії І. Бугайченка дуже цікавило інше питання: оскільки у черзі денній засідання значиться проект рішення про списання з балансу знесених на початку року пам’ятників Леніну, чи справді вони перебували на якомусь балансі?

"Адже досі нас запевняли у протилежному, тому я пропоную не давати дозволу на їх списання доти, доки не буде з’ясована остаточно їхня балансова вартість і доки не буде відповідної інформації з міліції", - наполягав депутат. Головуючий на сесії Степан Цапюк на це зауважив, що деяка інформація все ж є: стосовно руйнування бронзових "Іллічів" міліція нібито відкрила кримінальне провадження за фактами хуліганства.

У ході роботи над питаннями порядку денного міська рада затвердила звільнення Ольги Чумак з посади заступника міського голови за станом здоров’я. Після розгляду подання Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та заяви громадян, депутати затвердили список присяжних засідателів по м. Олександрії для роботи в Олександрійському міськрайонному суді у кількості 40 осіб.

Начальник фінуправління Олена Грищенко прозвітувала перед депутатським корпусом про виконання міського бюджету за перше півріччя 2014 року, після чого до нього були внесені зміни на поточний рік. Так, з метою впровадження енергозберігаючих технологій 990 тисяч гривень спрямували на встановлення нових металопластикових вікон у загальноосвітніх навчальних закладах міста і 214 тис. грн. - у закладах охорони здоров’я. Крім цього, 215 тис. грн. у вигляді субвенції підуть на відновлення приміщення поліклініки дитячої лікарні у м. Слов’янську Донецької області, яка зазнала пошкоджень внаслідок бойових дій.

КП "Книжковий світ" все-таки не оминула реорганізація: депутати проголосували за його приєднання до іншого комунального підприємства аналогічного профілю - "Світоч-книга".

"З метою залучення широких верств населення до масового спорту, популяризації здорового способу життя, реалізації здібностей обдарованої молоді затвердити на 2014-2016 роки міську цільову програму розвитку фізичної культури і спорту" - таким був ще один проект рішення, проголосований депутатами. А громадське об’єднання "Славутич" отримає фінансову підтримку завдяки затвердженій депутатами міській програмі з забезпечення його діяльності з охорони громадського порядку та державного кордону. Свого часу це формування було створене з метою сприяння міському відділу внутрішніх справ, Олександрійській міській раді та її виконавчим органам у запобіганні та припиненні кримінальних і адміністративних правопорушень, захисті життя і здоров’я мешканців територіальної громади.

На завершення, мабуть, варто згадати ще один цікавий проект рішення, внесений депутатом від Партії "УДАР" Світланою Віряскіною: "Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування", з метою виховання у населення європейських цінностей, доручити виконавчому комітету міської ради визначити місце розташування флагштока з прапором Європейського союзу на Європейській площі та розробити план заходів з установлення та підняття прапора ЄС". Проект також був схвалений депутатами.

У ході роботи сесія розглянула і винесла рішення з понад п’ятдесяти земельних питань, а також ухвалила текст звернення до народного депутата України, голови партії "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка. Цей лист став відповіддю на поширювану деякими мешканцями міста і одним з народних депутатів від згаданої партії інформацію голові Кіровоградської ОДА стосовно ряду неправомірних дій Олександрійської міської влади нинішнього скликання та необхідності дострокового припинення повноважень міського голови. На переконання депутатського корпусу Олександрійської міської ради, така інформація далека від дійсності, і її поширення не має правових підстав. Зважаючи на це, міська рада у своєму зверненні до голови партії "Громадська позиція" Анатолія Гриценка просить дати відповідну оцінку діям його однопартійця.

О. Іванченко

Джерело публікації: щотижнева міськрайонна громадсько-політична газета "Олександрійський тиждень" (місто Олександрія) від 28 серпня 2014 року.

ТОБІЛЕВИЧ БОГДАН ВІКТОРОВИЧ

Люстрація.Кіровоградщина. 28.08.2014. 10:00.

Народився 01 липня 1994 року в м. Олександрія, Кіровоградська область.

Освіта

У 2012 році закінчив Комунальний вищий навчальний заклад "Олександрійське училище культури" за спеціальністю "Бібліотечна справа" та здобув кваліфікацію фахівець з бібліотечної справи.

Трудова діяльність

08.07.2012 - 01.11.2012 організатор діловодства Приватного підприємства "Гео-кадастровий центр" (місто Олександрія).

Громадська та партійна діяльність

Із 12 квітня 2011 року по цей час - Головний писар Громадської організації Олександрійського крайового козацького товариства "Козацький Звичай". Почесний літописець Українського козацтва.
Був офіційним спостерігачем - діючим представником Політичної партії "Всеукраїнське об’єднання "Свобода" в Одномандатному виборчому окрузі № 103 (центр виборчого округу - місто Олександрія Кіровоградської області) на чергових виборах Народних депутатів України 28-го жовтня 2012 року.
Був офіційним спостерігачем від кандидата на пост Президента України Порошенка Петра Олексійовича у Територіальному виборчому окрузі № 103 (центр округу - місто Олександрія Кіровоградської області) на Позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року (посвідчення за № 218).

Бажана робота

Депутат Олександрійської міської ради

Зв'язок

tobilevich.bogdan@mail.ru

Мітки: Олександрія, резерв, резюме

Рубрика: Народний кадровий резерв Коментарі: 0

http://kr.lustration.co.ua/people/tobilevich-bogdan-viktorovich.html

П'ЯТНАДЦЯТЬ РОКІВ ГО «КОЗАЦЬКИЙ ЗВИЧАЙ»

У СУБОТУ, 15 ЛИСТОПАДА 2014 РОКУ - ЮВІЛЕЙНА

15-А РІЧНИЦЯ ЗАСНУВАННЯ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО

КОЗАЦЬКОГО ТОВАРИСТВА «КОЗАЦЬКИЙ ЗВИЧАЙ».

СЕРДЕЧНО ВІТАЄМО ОСОБОВИЙ СКЛАД КОЗАЦТВА!

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКЕ КОЗАЦТВО: МИНУЛЕ ТА СУЧАСНЕ

У суботу, 15 листопада 2014 року, виповнюється 15-ть років з дня заснування Громадської організації Олександрійського крайового козацького товариства "Козацький Звичай", яка добре знана у колах патріотичної громадськості.

Про козацькі традиції нам розповів Головний писар Громадської організації "Козацький Звичай", Почесний літописець Українського козацтва, дослідник свого родоводу, історик та краєзнавець м. Олександрії - Богдан Тобілевич.

- Пане Богдане, який стосунок до славетного козацтва має наш край?

- У 1746 році на території сучасної Олександрії, при злитті річок Інгульця та Малої Березівки, козак Кременчуцької сотні Миргородського полку Війська Запорозького Низового Грицько Усик заснував селище-зимівник Усиківка. 

Укріплення запорозьких козаків на території нашого краю вивчив та описав у своїй надзвичайно цікавій історико-краєзнавчій статті, яка була датована ще 1845 роком, один з перших краєзнавців міста Олександрії Микола Бублієв.

У 1980-х роках, під час Перебудови, по Україні почалося активне створення громадських організацій, головною метою яких є відродження та збереження славетних козацьких традицій. Олександрійці активно підтримали цей рух - на теренах Олександрійщини козацькі традиції мають багато прихильників.

- Як та коли було створене козацьке товариство «Козацький Звичай»?  

15 листопада 1999 року була офіційно зареєстрована Громадська організація Олександрійського крайового козацького товариства "Козацький Звичай" на чолі із засновником - отаманом Ігорем Погрібняком (народився 1973 року).

Із 15 квітня 2002 року по даний час керівником громади є Головний отаман Громадської організації Олександрійського крайового козацького товариства "Козацький Звичай", член "Національного комітету по боротьбі з корупцією", підприємець міста Олександрії Кіровоградської області Сергій Григор'єв.

Із 05 травня 2005 року по даний час козацьке товариство тісно співпрацює з Громадською організацією "Кіровоградська обласна громадська організація "Центральний Козацький Округ", на чолі якої перебуває її співзасновник та Головний отаман, генерал-полковник козацтва України Валентин Карпов.

Із 07 червня 2005 року по даний час козацьке товариство тісно співпрацює зі Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська Федерація "Спас", незмінним Президентом якої є член Координаційної ради з питань розвитку козацтва в Україні при Кабінеті Міністрів України пан Олександр Притула.

- Якою є мета діяльності козацького товариства «Козацький Звичай»?

- Основною метою козацького товариства є сприяння розвитку української культури та збереження українських національних традицій, поширення та пропаганда козацького бойового мистецтва "Спас", сприяння патріотичному вихованню козацької молоді та розвитку зеленого туризму нашого регіону.

Козацький Звичай - це наш спосіб життя, традиція виховання козака-воїна - вірного захисника свого Роду, Рідної Землі-Матері та Краю. Система Звичаю включає у себе декілька напрямків, які гармонійно поєднуються між собою:

Спортивний напрямок - це український козацький рукопаш "Спас", різновид національного спортивного одноборства, заснований на козацьких традиціях ведення двобою та включає у себе найкращі досягнення світу єдиноборств.

Військово-прикладний напрямок - це практична система навчання та ведення короткочасного бою на знищення у режимі козацького рукопашу "Спас" та ближнього бою, навчання прадавній козацькій тактиці та стратегії двобою.

Фольклорно-мистецький напрямок - метод та система військових козацьких звичаїв, традицій та обрядів, які формують особистий світогляд справжнього козака-воїна, захисника Рідної Землі-Матері та свого Українського Народу.

Науковий напрямок - система способів та методів вивчення та дослідження проявів Звичаю "Спас" та його впливу на розвиток особистості, можливості його позитивного впливу на розвиток нашого громадянського суспільства.

- Що товариство робить для втілення у життя цих важливих завдань? 

- Протягом року товариство організовує та проводить змагання з боротьби та рукопашу "Спас", фестивалі з козацьких бойових та традиційних мистецтв, вишкільні козацькі табори, екологічні акції та конкурси показових виступів, постійно бере активну участь у спортивних та культурно-масових заходах.

Саме зараз козацьке товариство втілює у життя проект створення Історико-культурного туристичного центру "Козацький Звичай" (або "Олександрійська Січ") на високому березі мальовничого водоймища поблизу селища Марто-Іванівки (Очкалова) Олександрійської міської ради Кіровоградської області.

Олександрійське козацьке містечко створюється козацьким товариством на зразок стародавньої Козацької Січі, з її давнішніми козацькими традиціями, обрядами та звичаями, де наша козацька молодь та патріотична громада має унікальну змогу постійно виховуватися та розвиватися фізично та духовно.

Особлива увага керівництвом козацького товариства приділяється питанням підготовки викладацького складу - при Федерації "Спас" заснована та працює Академія бойових мистецтв "Спас", заняття в якій відбуваються за заочною формою навчання - один раз на два місяці проводиться дводенний семінар.

Повний курс навчання розрахований на три роки, а його програма включає різноманітні теоретичні, практичні та методичні напрацювання, які необхідні для викладання традиційного запорозького козацького бойового мистецтва "Спас" та поширення серед патріотичної громадськості Козацького Звичаю.

Результатом нашої національно-патріотичної діяльності є суспільне визнання Олександрійського козацтва одним з найактивніших з числа зареєстрованих козацьких громад у межах Кіровоградської області та Центральної України.

- Чи козацьке товариство якось взаємодіє з громадськістю та владою?

Із 24 лютого 2011 року по теперішній час наше козацьке товариство в особі Головного отамана Сергія Григор'єва за згодою входить до особового складу Координаційної ради з питань розвитку козацтва, яка є головною колегією у питаннях козацтва при Кіровоградській обласній державній адміністрації.

Від 05 квітня 2011 року до 24 липня 2014 року козацьке товариство в особі Головного отамана Сергія Григор'єва входило до складу Громадської ради керівників інститутів громадянського суспільства при Виконавчому комітеті Олександрійської міської ради Кіровоградської області (за погодженням).

Із 12 травня 2011 року по теперішній час працює та постійно наповнюється Інтернет-видання "Олександрійське козацтво" (http://kozactvo.jimdo.com/), це незалежний електронний засіб масової інформації козацького товариства.

Із 08 червня 2011 року по цей час козацьке товариство тісно співпрацює з Дитячою громадською організацією "Фізкультурно-спортивний клуб "Школа розвідників" на чолі з її Головою Ради, Дійсним козаком Андрієм Ковтком.

- Відомо, що товариство збудувало свій човен - копію козацької чайки?

У червні 2011 року нашим крайовим козацьким товариством була збудована Олександрійська вітрильна козацька чайка "Козак Вус", яка зі своєю залогою брала участь у поході по Дніпру до села Капулівки на вшанування пам'яті Івана Сірка - Кошового отамана Славного Війська Запорозького Низового.

- Що можете сказати на закінчення розмови читачам нашого видання? 

- Багаті та славетні козацькі традиції нашого краю: інформаційно-аналітичні підрахунки свідчать, що кожен другий олександрієць має пряме відношення до козацтва. Отож слава козацька ніколи не вмре, не поляже! Бо ж козацькому роду - немає навік переводу! З нами Господь Бог і Україна! Слава Україні!

Інформаційно-аналітичний центр крайового козацького товариства

КІРОВОГРАДЩИНА: ПРИКОРДОННЯ ПОЛЬЩІ,

НАЩАДКИ КОЗАКІВ, ВУСІВЦІ-ОЛЕКСАНДРІЙЦІ

«Перша електронна газета». Історія. 29.03.2015. 15:00.

Напевне, найпам’ятнішою сторінкою козацької слави теренів, які входять сьогодні до Олександрійського району, є переможна битва війська Б. Хмельницького 1648 року в балці Княжі Байраки, котра належить нині до с. Попельнастого.

Ще до цього місцина в районі теперішньої Протопопівки належала козакам. Один з них - Протопоп на 1740-і роки володів тут зимівником, з якого й виросло, зрештою, село з давньою українською козацькою назвою Протопопівка. У першій чверті ХVІІІ століття на місці майбутнього хутора Петриківки оселився запорожець Петрик. Через сто років тут отаборилися військові колонізатори Росії і козацьку назву змінили на Нову Прагу (за іменем передмістя Варшави, де кавалеристи імперії "доблесно" потопили в крові повстання поляків). У часи Нової Січі існував зимівник козака Уса (Вуса). Романовські колонізатори і тут постаралися, щоб знищити ім’я його засновника. Спочатку дозволили новосербам перейменувати Вусівку в Бечею, а потім увічнили тут ім’я внука Катерини ІІ Олександра Романова, який згодом став царем.

Але стерти пам’ять про господарів цих земель - засновників поселень чужинцям не вдалося ні з ліквідацією Січі, ні згодом. Нащадки козаків, яких зробили новоспеченими олександрійцями, завжди знали, що в їхньому місці знаходилася могила запорожця Вуса. 1842 року її було знесено для нової забудови. Камінь з неї використали при спорудженні церкви. Цей та інші матеріали виклав наступного року у рукопису статті про насипні пам’ятки Олександрійщини, віднесені ним до козацької доби, Н. Бублієв. Лише 1848 року цей матеріал опублікували "Записки Одеського товариства історії та старожитностей". У публікації було використано спогади очевидців, перекази старожилів. Автор вважав, що постійне збройне зіткнення із сусідами, захист запорожцями своїх земель "поклали, здається, заснування багатьом в степу військовим укріпленням", багато залишків яких збереглося на Олександрійщині. На місці Олександрії та сусідньої Нової Праги знаходилися прикордонні від Польщі (кордон з нею проходив північчю сучасної Кіровоградщини) зимівники з апорозьких козаків, які виросли в поселення Вусівку та Петриківку. За переказами, їх заснували запорожці Вус та Петрик. Неподалік перших зимівників і навколо них знаходились у вигляді фортець земляні укріплення, залишки котрих існували й на час публікації. По два з них розташовувались обабіч Інгульця південніше на 2 та 4 версти від Олександрії, та одне - північніше міста на 4 версти. Зимівник знаходився в долині річки у центрі умовного рівностороннього трикутника, утвореного трьома укріпленнями на узвишшях, одне з яких примикало до узлісся. Ще два (з п’яти) менших укріплення, очевидно, допоміжних, розташовувались в межах трикутника по прямій лінії між двома з трьох великих укріплень та зимівником. Бублієв вважає, що споруди відігравали сторожові й спостережні функції. Водночас, кургани поблизу Олександрії і в самому місті "розкидані без всякого майже порядку" на узвишшях і в низинах. З них два були розчищені при будівництві та два напіврозриті. За тогочасними переказами, дві могили стали наслідками жорстокої битви запорозьких та гетьманських козаків проти татар. Автор статті вважав, що це могло бути в 1674 і 1693 роках на шляху походу турків і татар на Чигирин. Про зриту 1842 року і забудовану житлом могилу в Олександрії, яка носила ім’я засновника міста Уса (Вуса) писав 1894 року В. Ястребов в огляді старожитностей Херсонської губернії.

На початку 1970-х років на Олександрійщині знаходилося 5 пам’ятників Леніну і жодного - козакам.

Коли Кіровоградщиною у роки незалежної України керував виходець з Вусівщини-Олександрійщини Моцний, помічником якого був Козенко, на Покрову відбувалися велелюдні обласні свята козацької слави, вийшла праця "Кіровоградщина - козацький край", постали монументи козакам в Головківці на Олександрійщині та Торговиці на Новоархангельщині. Сьогодні на чолі області - вусівці-олександрійці, а свято козацтва й Покрови є ще й днем Збройних Сил України. Тож, можливо, є умови хоча б для обговорення питання: чи доцільно зберігати ім’я Олександра Романова в назві міста та району незалежної України. Скажімо, останній для початку міг би стати Козацьким.

Сергій Шевченко, кандидат історичних наук,

для Інтернет-видання "Перша електронна газета"

Джерело публікації: http://persha.kr.ua/kirovogradshhina-

prikordonnya-polshhi-nashhadki-kozakiv-vusivci-oleksandrijci/